Менi б

Мені б являтися в дим,
Мені б губити людей,
Мені б кидати черв'яків
У обличчя і спини їм.

А увечері, щоб усе це змивала вода...
А увечері, щоб усе це змивала вода...

Мені б читати з руки,
Мені б знімати гріхи,
Мені б писати вірші
Про лишаї і мохи.

Мені б не брехати тим, кому я учора ще брехав...
Мені б не брехати тим, кому я учора ще брехав...

Були вітри праві
Болю не стерпіти,
Не перетреться ланцюг
Об щетину трави.

Може за цією горою мене чекає водопій...
Може за цією горою мене чекає водопій...

Не про що говорити,
Не про що думати вголос,
Перевести б дух,
А не піском смітити.

Час нагадати собі, що не довгий політ...
Шлях на який я став нікуди не веде...

Ти сам вигадав цю казку
Про сморід заслинених пакль,
Не варто знімати з себе маску,
Ти можеш зіпсувати спектакль.